прошлое Николаева

Как-то так получается, что примерно один раз в сто лет Николаевское Адмиралтейство (ныне завод им. 61 коммунара), переживает практический полный упадок, а затем реконструкцию и новый очередной взлет, но уже на качественно новом уровне.

Давайте попробуем разобраться, что все таки являлось предпосылками столь странной закономерности.

Одним из лучших в истории военно-инженерного искусства принято считать Эдуарда Ивановича Тотлебена (1818 — 1884) — графа, всемирно известного инженер-генерала, отца русской фортификационной школы. Именно его деятельность позволила превратить дореволюционный Николаев в один из наиболее защищенных городов-фортов в мире не только в период Крымской войны 1853-1856 гг., но и на протяжении многих последующих лет.

В Україні розпочалися сумнозвісні масові репресії проти безневинних громадян, яких таврували по-різному: “осілими куркулями, карними злочинцями, втікачами з таборів та заслань”, „троцькістами, зинов’євцями, іншою „шушерою: правими та іншими”, “буржуазними націоналістами”, а ще — “диверсантами”.

Історія розвитку засобів зв'язку на Миколаївщині почалася в кінці XVIII ст. і багата цікавими фактами і подіями, що заслуговують уваги сучасників.

Безперечно, сучасні правоохоронні органи Миколаївщини, які цього року відзначили майже невідомий нікому 205-літній ювілей, відрізняються від своїх попередників не тільки штатним розписом, функціями, матеріально-технічним забезпеченням, умовами проживання співробітників та членів їх родин. Як вказував у своєму Регламенті Головному Магістрату Петро І, “поліція – це душа громадянства та всіх добрих порядків, фундаментальна основа людської безпеки та зручності”. Спробуймо подивитися на легендарних захисників правопорядку з відстані часу.

Создание садово-парковых зон в Николаеве было продиктовано целесообразностью его развития как города-верфи, нуждавшемся, с одной стороны, в строительном лесе, с другой - необходимостью смягчить засушливый степной климат края, одновременно  благоустроить быт людей, его заселявших. [1]

В далеком от фронтов Первой мировой войны провинциальном Николаеве люди жили мирной жизнью, но война висела над городом, как грозовая туча. Не знать о войне, не слышать о ней было невозможно.

100 років тому Миколаїв прикрасився величною спорудою, яка стала своєрідною пам’яткою людини, що замислила її для благородної мети — полегшення страждань та зцілення людини від багатьох хвороб. Ім’я його — Михайло Григорович Кенігсберг.

В начале февраля 2011 г. многие николаевские газеты опубликовали заметки, название которых сводилось к одному: «Трамвайное депо закроют». Там в частности говорилось: «Новым директором КП «Николаевэлектротранс» Василием Жуменко, ввиду начатой реорганизации на предприятии, 1 февраля было принято решение о закрытии трамвайного депо № 2, которое находится на ул. Строителей».

1861 год незаметно для самого г. Николаева и его жителей стал началом  новой эры в его развитии. Эры торговой, портовой, давшей новый и свежий глоток воздуха в виде значительного капитала, хлынувшего в него в связи с открытием в июле этого года в районе Поповой балки Коммерческого порта для внешней торговли.