24 лютого 2022 року о 4-й ранку РФ почала бомбити Україну

Змії Миколаївщини: міфи та реальність

Река Южный Буг в МигииВідношення людей до змій зазвичай негативне, хоча вони на це не заслуговують. Про змій існує багато легенд та оповідок, але мало хто має уяву про видову різноманітність, особливості поширення та спосіб життя цих тварин. Невідомість, як відомо, викликає острах.

В цій статті опрацьовано літературні та особисті дані про цих тварин та оцінено стан охорони рідкісних видів в об'єктах природно-заповідного фонду Миколаївської області.

Зауважимо, що змії, як представники герпетофауни, в межах області, як і загалом в Україні, дослідженні відносно добре, особливо в межах заповідних об'єктів (Образцов, 1941; Таращук, 1987, 2003 а-б; Котенко, 1996; Кармишев, 2002; Доценко, Радченко, 2005; Селюніна, 2004, 2008; Біляков, Таращук, 2008; та інші).

Фото плазунів - з Интернету. Стаття 2010 року.

В межах області зустрічається 7 представників класу Плазунів (Reptilia):

Ряд Змії (Serpentes)

Родина Вужеві (Colubridae).

1. Вуж звичайний. Уж обыкновенныйВуж звичайний (Natrix natrix). Не отруйний. Вид є звичайним, як в антропогенних ландшафтах, так і на заповідних територіях. Не уникає сусідства людини. Притримується вологих місць. В приморських районах він зустрічається в значно меншій кількості, ніж вуж водяний. На Кінбурнському півострові звичайний.

Довжина тіла до 1,2 м. Має жовті вушка. Прокидаються вужі від зимової сплячки в березні-на початку квітня. Невдовзі відбувається линька. В період парування (квітень-травень) можна бачити "клубки" з 1-2 самок та 5-10 самців.

Влітку самки відкладають 6-18 яєць. Яйця відкладають в гній, пріле листя і т.п. місця, в яких тепло та волого. Знаходили своєрідні "інкубатори", де було відкладено до 1200 яєць. Інкубація яйця триває 1-2 місяці. Молоді вужі довжиною 11-13,5 см з'являються з кінця червня - в вересні. Статевозрілими стають на третьому році життя.

На зиму вужі ховаються звичайно в жовтні, але за теплої погоди їх можна бачити і в листопаді. Полюють вужі на суші та в воді. Серед здобичі відмічено жаб, ящірок, дрібну рибу, жуків.

Вуж водяний2. Вуж водяний (Natrix tessellata). Не отруйний. Вид є звичайним, як в антропогенних ландшафтах, так і на заповідних територіях. Висока чисельність вужів на берегах Бузького, Дніпро-Бузького, Березанського та Тилігульського лиманів. Багато вужів мешкає на о. Березань, розташованому навпроти гирла Березанського лиману. Зустрічаються екземпляри довжиною до 1,3 м.

Біологія схожа з вужем звичайним, але має деякі відмінності. Прокидаються від зимової сплячки в березні-квітні. Певний час тримаються поблизу місць зимівлі. Парування відбувається в квітні, в клубах інколи буває понад 100 особин (таке ми спостерігали на о. Березань). В кінці червня-липня самка відкладає 6-23 яєць, з добре розвиненими ембріонами. Молоді вужі з являються в середині серпня - на початку вересня. Зимують поодинці, частіше групами (до 200 особин), в тому числі і разом з вужем звичайним. Живиться переважно дрібною рибою, зазвичай це бички (звідси народна назва – бичколов). Також поїдає жаб, рідко мишоподібних гризунів. Може запливати на відстань до 5 км від берегу.

На відміну від звичайного, водяний вуж немає жовтих "вушок", тому його часто вважають гадюкою та знищують. Існують також легенди, нібито вужі ссуть молоко у корів.

Вужі обох видів мають кілька способів захисту. Спійманий вуж випорскує з клоаки смердючу рідину, або імітує смерть. У випадку небезпеки може відригнути здобич та втікати.

Мідянка звичайна. Мидянка обыкновенная3. Мідянка звичайна (Coronella austriaca). Не отруйна. Є мешканцем залишків природних ландшафтів. На Миколаївщині відома лише для ділянки Чорноморського біосферного заповідника – "Волижиного лісу", розташованого на Кінбурнському півострові. Частіше трапляється на прилеглих лісостепових ділянках Чорноморського біосферного заповідника в Херсонській області.

Невелика змія, довжина не перевищує 1 м. Активна з другої половини березня - початку травня до кінця вересня - середини жовтня. Парується в кінці квітня-травня. Яйцеживородний вид.

У липні - на початку жовтня самка відкладає 2-17 яєць з яких відразу ж вилуплюються молоді змії.

Живиться переважно ящірками, рідше мишоподібними гризунами, зміями, землерийками, пташенятами.   Охороняється в Чорноморському біосферному заповіднику.

4. Жовточеревий полоз (народна назва – жовтобрюх) (Ніеrорhіs caspius). Не отруйний. Є мешканцем залишків природних ландшафтів, зокрема степових балок, байрачних лісів, долин річок, берегів моря та лиманів.

Раніше вид мешкав в м. Миколаїв, де зберігся і зараз, судячи з спостереження його біля залізничного технікуму 19.06.2010 р. (ост. повідомлення Т.Ф. Конна). В останні роки, за нашими даними поширився по території Кінбурнського півострову, на захід до с. Покровське ("Ковалівська сага", 2009-2010 рр.; урочище "Зелені кучугури", 2010 р.).

Жовточеревий полоз. Желтобрюх.Велика змія. З території Миколаївської області (долина р. Південний Буг) відомі екземпляри довжиною понад 2 м. Дуже швидка та агресивна змія. На відміну від інших змій, при небезпеці зазвичай не тікає, а нападає. Крупні екземпляри можуть робити "стрибки" на відстань 1-1,5 м.

Від зимової сплячки прокидається в кінці березня-на початку травня. Після линьки починається шлюбний період, який триває до кінця травня. В червні-липні самка відкладає 7-16 білих вкритих шкірястою оболонкою яєць, звичайно в щілинах у ґрунті та камінні. Молодь (довжина 25-30 см) звичайно з'являється наприкінці серпня - на початку вересня. На зимівлю ховаються наприкінці вересня - на початку листопаду Живиться гризунами (мишами, ховрахами), плазунами (ящірками, інколи зміями), рідше пташенятами та яйцями, дуже рідко земноводними.

Вид під охороною. Основними причинами зменшення чисельності цього полоза є антропогенна зміна біотопів, зокрема, знищення степових ділянок та уривистих берегів, безпосереднє знищення людиною та загибель на автошляхах. Дія останнього фактору є суттєвою. Так, протягом двох років нами лише біля м. Очаків 36 особин, гине ж їх, безперечно, набагато більше.

Важливою територією для охорони цього виду в межах області є регіональний ландшафтний парк  (РЛП) "Гранітно-степове Побужжя" та створений частково на його території національний природний парк (НПП) "Бузький Гард".  Зауважимо, що цей вид внесений в список фауни природного заповідника "Єланецький степ", але нами там не спостерігався (дослідження з 2000 р.).

Саме про цю змію розповідають найбільше оповідок, нібито вона може скручуватись колесом та котиться за людиною, чи "надувати" хвіст, яким потім, як молотом, бити "жертву". Це й не дивно, враховуючи агресивність цього виду.

Полоз сарматський5. Полоз сарматський (інші назви – Палласів, чотирисмугий) (Elaphe sauromates). Не отруйний.  Місцями перебування виду є різноманітні степові ділянки, кам’янисті схили, яри, зарості чагарників, узлісся байрачний та острівних лісів.

Велика змія, довжиною до 1,8 м. При небезпеці може бути агресивною, але все ж намагається скоріш втекти, ніж напасти. Відрізнити сарматського полоза від жовточеревого легко за наявністю чорної смуги – брови, яка проходить через очі.

Активні полози з кінця березня по жовтень. Шлюбний період у квітні-травні. Відкладає 3-13 яєць на початку червня. Молодь з’являється у серпні-вересні. Добре лазить по деревах і кущах, де розорює гнізда птахів, особливо дуплогніздиків. Живиться також мишоподібними гризунами та ящірками.

Вид під охороною. Основними причинами зменшення чисельності цього полоза є антропогенна зміна біотопів та безпосереднє зищення людиною. Розводиться у неволі.

Важливими територіями для охорону цього виду в межах області є РЛП "Кінбурнська коса",  ПЗ "Єланецький степ"  та Чорноморський біосферний заповідник (ділянка "Волижин ліс").

Полоз лісовий6. Полоз лісовий (Ескулапов) (Zamenis longissimus). Не отруйний. Мешкає в широколистяних та мішаних лісах у комплексі з відслоненнями скельних  порід і заростями чагарників. Найрідкісніший з полозів, виявлений лише на скельній частині долини р. Південний Буг та її притоки – р. Мертвовод.

Велика змія, довжина тіла звичайно становить 1-1,5 м, й до 2,8 м. Прокидається зі сплячки  у квітні-на початку травня. Після линьки починається шлюбний період, який триває в травні-червні. Кладки в дуплах дерев, розщілинах скель. У кладці 4-10 яєць. Молодь зявляється у серпні-вересні. на зимівлю полози зникають у жовтні.

Добре лазить по деревах та стінах. Живиться дрібними ссавцями, рідше птахами та плазунами.

Вид під охороною. Основними причинами зменшення чисельності цього полоза є антропогенна зміна біотопів та вилов тварин для тераріумів. Розводиться у неволі. Вважається, що саме ця змія зображена на символі медицини.

 

Родини гадюкові (Viparedae).

Гадюка степова7. Гадюка степова (Vipera ursinii). Отруйна. В межах області мешкає лише на Кінбурнському півострові.

Змія довжиною до 60 см. Добре плаває, може залазити на кущі та дерева. Прокидається зі сплячки у лютому-березні. Покинувши нори гризунів, тріщини будівель і т.п. місця, гадюки починають паруватися. Самці активно шукають самок, біля однієї самки можна побачити кількох самців.

Гадюка після вагітності, яка триває 90-130 діб, народжує 3-16 малят довжиною 12-18 см. Останні в найближчий час линяють. Дорослі гадюки линяють тричі на рук. Статевозрілими гадюки стають у віці 3 років, маючи довжину тіла 31-35 см. В природі гадюки живуть звичайно до 7-8 років. В сплячку впадають в жовтні-листопаді. Живиться мишоподібними гризунами, ящірками, сарановими, рідше пташенятами та жабами. Весною та восени веде денний спосіб життя, влітку активна в сутінках та вночі.

Вид під охороною.

Таким чином, серед 7 видів плазунів і мешкають в межах Миколаївської області – 5 занесені в Червону книгу України (2009). Всі рідкісні види охороняються в заповідних об’єктах області, причому два види мешкають лише в межах останніх: полоз лісовий та гадюка степова.

Загрозами для рідкісних змій є докорінна зміна біотопів (знищення місць перебування) (всі види), пряме переслідування людиною (всі види), під колесами автотранспорту (найбільш актуально для жовточеревого полоза та гадюки степової), незаконний вилов для тераріумів (найбільш актуально для сарматського та лісового полозів). Є у змій і природні вороги, зокрема це орел-змієїд (Circaetus gallicus) та канюк степовий (Buteo rufinus).

Наголосимо, що з усіх змій, отруйною є лише гадюка степова, причому смертельні випадки від укусу останньої є виключенням. Ця змія в Миколаївській області водиться лише на Кінбурнському півострові.

Змії, зокрема полоз жовточеревий та сарматський, інколи оселяються в садибах людей, що ми спостерігали на Кінбурнському півострові. Тут їх приваблює велика кількість мишей та пацюків, яки вони знищують майже вщент.

В пошуках поживи та прохолоди, по норах гризунів чи іншим чином, інколи потрапляють в людське житло вужі, полози та гадюки степові.

Комментарий от Олега Деркача о змеях Николаевской области на 2018 год:
Боязнь к змеям врожденная и знания о них не добавляют смелости. Я сталкиваюсь с ними постоянно, неоднократно ловил 2-х метровых полозов и гораздо скромнее по размеру гадюк. Но потом они пугают и больно кусаются во сне, достигая там размера анаконды. Гадюка степная встречалась раньше на юге повсеместно, но сейчас сохранилась только на Левобережье Днепра, имеется ввиду Николаевская область. Ближайшие находки другого ядовитого вида змей - гадюки Никольского зафиксированы на севере Одесской области, в Савранском лесу. Она характерна для Лесостепи. И, наконец, гадюка обыкновенная в равнинной части Украине встречается преимущественно в лесной зоне. Кстати, медянку в Волыжином лесу давно уже никто не видел, а полоз каспийский (желтобрюх) почти полностью вытеснил там полоза четырехполосого (сарматского).

 

 Таблиця «Рідкісні види плазунів   у заповідних об’єктах Миколаївської області».

Умовні позначення: + – вид спостерігався в 1992-2008 рр.; ++ –територія важлива для підтримання популяції виду; ЧКУ – внесений в Червону книгу України (2009 р.).

Вид

Охоронний статус

ПЗ "Єланецький степ"

РЛП "Кінбурнська коса та "Волижин ліс")

(РЛП) "Гранітно-степове Побужжя" та (НПП) "Бузький Гард"

РЛП

"Тилігульський"

РЛП

"Приінгульский"

ДЗ

"Рацинська дача

Жовточеревий полоз

ЧКУ

+

+

++

+

++

+

Полоз лісовий

ЧКУ

-

-

++

-

-

-

Полоз сарматський

ЧКУ

++

++

+

+

-

-

Мідянка звичайна

ЧКУ

-

+

-

-

-

-

Гадюка степова

ЧКУ

-

++

-

-

-

-

Автори: Козловський Ю.І., Редінов К.О., м. Очаків

Поделиться:

"Городянин року"-2017

"Николаевский БазарЪ" в спецномінації "Літопис Миколаєва" Горожанин года

Нове у фотогалереї


Ігор Гаврилов вийшов із колу живих. Ми втратили близького друга, а Миколаїв - найкращого історика та генеолога. В історії міста не було таких людей і, мабуть, не буде.
Спасибо за многолетнюю Дружбу, Игорь... Усі статті Ігоря на нашому сайті

"СТАРИЙ МИКОЛАЇВ"

Календар на 2022 рік!
У магазині "Нольга" на вул. В. Морська, 65 (ріг вул. Соборної)!

Календарь 2022

Цей день у історії Миколаєва:

Дати до 1917 року вказані за старим стилем

1871:

Назначение Николая Андреевича Аркаса военным губернатором Николаева и Севастополя (по 1 января 1881)

1929:

Коллектив Николаевских объединенных заводов им.А.Марти принял вызов Балтийского судостроительного завода на соц. соревнование

Николаевский БазарЪ на twitter