24 лютого 2022 року о 4-й ранку РФ почала бомбити Україну

Немецкие колонии на территории Николаевской области. Катериненталь.

Катериненталь (с. Катериновка Веселиновского района). Вторая волна переселенцев прибыла в Одессу с 1817 по 1819 гг. По документу ГАОО (архив Одесской области), который называется: «Именной список 4-го транспорта, составляющего 12, 13 и 14 отряды под управлением старшин Йоганнеса Майера, Йоганнеса Лейбранта, Готфрима Рауха» известно, что в основном они были из Вюртенберга.

Они добирались на «Ульмершахтель» по Дунаю до Измаила, а оттуда по землям через Одессу до их финального пункта назначения. В 1818 году прибыла вторая партия с 17-ю семьями из Пфальца. В 1819 году – 3-я партия, которая содержала тоже 17 семей, они были родом из Бадена. Эта 51 семья основали Катериненталь. Говор был как в Бадене.

Заселенная часть колонии была расположена на левом берегу Фухсталя (Лисячої балки), приблизительно в 10 верстах от устья этой речки Березань, которая в наше время пересохла, имела крестоподобное размещение.

Основные важные сооружения были как и в других колониях : церковь, дом пастора, красивая школа, магазины, дом для гостей, канцелярия и красивые жилые дома.

На основе обработки схемы выяснили следующее: «Якщо стояти перед входом в кірху, то справа тягнулася Шванцгассе у бік колонії Карлсруе, разом з довжиною Обергассе, яка розташована була зліва від кірхи, складали більше ніж дві версти. Сьогодні це вулиця Леніна. Гейдельберг (батрацьке селище), прилягав до вулиці Обергассе з боку Новокатериненталя (Новокатеринівка зараз), де в основному, розташовані були землянки та напівземлянки. Вулиця Швабенгассе поєднувала центр Катериненталя з центром Ландау [Die kolonie Katharienental // Die dientschen Kobnien in Südrujβland. - Nürnberg. München. 2000, - С. 518.], знаходилася перед входом в кірху. За кірхою, у бік села Весняна Квітка тягнулася вулиця Йозефгассе, довжина якої разом з Швабенгассе становила одну версту. Сьогодні вона разом з Швабенгассе складають одну вулицю, яка називається «Широколанівська». З заходу, паралельно Швабенгассе находився провулок Канценгассе, сьогодні – вулиця Комсомольська. Паралельно вулиці Обергассе, вниз до долини ще одна вулиця - Лемгассе (Лем-глина), на захід від якої, на схилі балки розташований був млинний двір. Сьогодні – це вулиця Набережна. Орендар млину тривалий час був Яків Людвигович Штро.

Площа всіх земель колонії в 1913 році коливалася в районі 6000 десятин... На 1913 рік в колонії про рівень розвитку ремісництва говорять слідуючі факти: 4 коваля, 3 столяра, 1 каретний майстер, 1 швець та ін. В селі був один кооперативний магазин, 6 крамниць, 2 млина і 2 пивних зали.» (Неполюк Н.Ю., Динисюк Н.И. Колония Катериненталь // Сборник краеведческой конференции…2008 г)

Жители Катериненталя были заняты сельським хозяйством, скотоводством, виноградарством. В 1913-ом году в Катеринентале было 204 фермы, а в 1926 – больше 300. В 1859 году количество жителей было 778 человек, в 1881 году – 1664 ч., 1859 ч. – 1913 году, и 2376 ч. в 1926 году, но потом количество быстро. Когда колония немцев была депортирована в 1944 году, там было только 2068 жителей.

Колония Катериненталь также очень пострадала во время Гражданской войны. В 1919 году во время гражданских выступлений, 46 богатых ферм было сожжено. В 1929 – 1930 годах 58 богатых фермерских хозяйств было отобрано  у владельцев, которые были сосланы в Сибирь. В 1937 - 38 годах много людей было неожиданно выслано. Катериненталь, как колония немцев, полностью прекратила своё существование 15 марта 1955 года, немецкие жители были переселены в Вархегау.

Кладбище немцев-колонистов (конец ул. Широколановськой, за действующим гражданским кладбищем).

Кладбище немцев-колонистов находится на том же месте, что и с начала поселения. Захоронения расположены рядами. Раньше оно было обнесено высоким массивним забором, остатки которого сохранились и теперь. Оно открыто в 1817 году (ДАМО ф. р- 264, оп.1, спр. №44-а, стор. 9) Земельный участок под кладбищем занимала 5515 кв. саж. (ДАМО ф. р- 264, оп.1, спр. №44-а, стор. 9) Опекуном являлся церковный совет.

Кладбище относилось к Катеринентальскому приходу Ландауской волости Одесского уезда.

 

 

Семейный склеп Булингеров. Территория кладбища немцев-колонистов.

Среди первых семей, которые заселили село в 1817 году была семья Буллингеров. Старший из них – Йохан Буллингер – приехал в село у возрасте 48 лет, т.е. 1769 г.р. Один из его сыновей, Адам Буллингер (в 1817г. ему было 26 лет), на свои деньги построил на территории кладбища «часовню» с семейным склепом, материальные остатки которого сохранились и сегодня [Каталог духовенства и церквей Тираспольской римско-католической епархии, составленный по распоряжению Иосифа Кесслера на 1913 год – С. 49]

Вход в склеп характеризуется полуциркульным сводом, который связан с арочным сводом спуска в склеп. В конце спуска – арочная ниша. Вход в центральное помещение – справа. Основное помещение двухнефное, т.е. делится на два пространства с анфиладно-коридорной планировкой (одно за другим). Каждое помещение слева и справа от ледника, находящегося по центру, широтно делится арочными массивными полками с функциональным выступом.  

Из этнографического исследования, опубликованного в сборнике краеведческой конференции 2006 года стало известно:

«Теперішній стан склепу та свідчення старожилів дають змогу говорити, що склеп було побудовано в центральній частині німецького кладовища. Споруда не мала надземної частини. До приміщень склепу можна було дістатися по земляному семиметровому спуску, ширина якого складала 1,3 метри. Можливо були й кам’яні сходи на початку яких малися масивні двері. У стінах по ходу спуску, справа й зліва малися ніші для ліхтарів. Основні приміщення склепу розміщувалися справа від сходів. Їх відділяли ще одні двері, висота яких сягала 2,2м, ширина – 1,55м. Дах приміщень знаходився на глибині одного метра від поверхні. Висота кожного з двох приміщень сягала приблизно трьох метрів, ширина – 6 м 15 см . Обидва приміщення були однакових розмірів та вигляду: льодник по центру 1,5 метри завширшки, 2,4 метри довжини, 1 метр глибини, справа та зліва від якого в два поверхи побудовані були полки. Висота від підлоги до полиці сягала 1,35 метри, така ж відстань була від полиці до даху, ширина – 1,7 метри . Полиця знизу мала арочний вигляд, з виступом, що нагадував верхню частину хреста в горизонтальному вигляді. До другого приміщення був вхід без дверей, висотою 2,9 м, завширшки – 1,27м. Товщина перестінку між двома приміщеннями – 70 см. (див папку «склеп»), товщина перестінку від сходів до першого приміщення – 87 см. Стеля склепу теж мала арочний вигляд. Для будівництва використовували пиляний камінь-ракушняк, який шліфували та покривали».

Продолжение следует...

Зав. секцией памятников истории, музейной, архивной работе Николаевской организации Всеукраинского общества охраны памятников; научный сотрудник Государственной инспекции по охране памятников  в Николаевской области Субботина Надежда Юрьевна. 


Поделиться:

"Городянин року"-2017

"Николаевский БазарЪ" в спецномінації "Літопис Миколаєва" Горожанин года

Нове у фотогалереї


Ігор Гаврилов вийшов із колу живих. Ми втратили близького друга, а Миколаїв - найкращого історика та генеолога. В історії міста не було таких людей і, мабуть, не буде.
Спасибо за многолетнюю Дружбу, Игорь... Усі статті Ігоря на нашому сайті

Николаевский БазарЪ на twitter