От прошлого через настоящее к будущему...

Діяльність «Товариства друзів» при Миколаївському Історико-Археологічному музеї (1925–1929 рр.)

100 лет назад, 15 (28) декабря 1913 года, в нашем городе состоялось торжественное открытие Николаевского музея, в наше время именуемого Николаевским областным краеведческим музеем. К этому событию публикуем статью И.В.Гаврилова и И.В.Гавриловой о «друзьях музея» - людях, которые не были его сотрудниками, но принимали активное участие в сборе материала по истории края и наполняли экспозицию музея.

 

"Друзі музею" разом з його директором Камінським Ф.Т. (у центрі)25–28 травня 1925 року в місті Харкові працювала Перша Всеукраїнська краєзнавча конференція. Вона стала: «Першою спробою виявити краєзнавчі сили УРСР, зробити перший підсумок досягнень здобутих вже в краєзнавчій роботі, з’ясувати умови та перспективи її, об’єднати краєзнавчі сили України і, нарешті, улаштувати їх дальшу роботу і ув’язати її з усім радянським будівництвом».

Конференція створила організацію для керування всією краєзнавчою роботою. Було обрано тимчасовий Український Комітет Краєзнавства. До його складу увійшли: професор Яворський М.І., академік Багалій Д.І., професор Яната О.В., та багато інших. Комітет концентрував відомості про склад краєзнавчих організацій, минулу і сучасну роботу, методологічні й методичні підвалини, плани роботи. Його роль у загальному піднесенні краєзнавчого руху безперечна. Якщо на початку 1925 року в Україні налічувалось 5 товариств, 11 гуртків у 5 округах, то на 1 січня 1928 року — 37 товариств, 30 гуртків у 22 округах, на 1 січня 1929 року (за неповними даними) працювало 51 товариство, 658 гуртків у 32 округах.

В цей зоряний для розвитку краєзнавства час, в нашому місті навколо Миколаївського Історико-Археологічного музею почало гуртуватися невелике товариство, яке цікавилося тією чи іншою частиною роботи музею. Так, в 1925 році відбулося 4 засідання місцевих колекціонерів-нумізматів, друга група збиралася при відділі «Старий Миколаїв», ще одна при військово-морському відділі та відділі Стародавньої Ольвії. Це був початок «Товариства друзів музею».

Феодосій Тимофійович Камінський (14.08 [27.08] 1888 - 11.10.1978) у своєму робочому кабінеті в музеїДосвід такого товариства вже був у Москві, в Історичному музеї. Камінський Ф.Т., директор Миколаївського Історико-Археологічного музею, мав листування з Страдомським Б.В., який мешкав в столиці і допомагав співробітникам Миколаївського музею здійснювати зв’язки з науковими установами Москви. До нього і звернувся Камінський Ф.Т. з проханням надіслати Устав товариства друзів музею: «...И сбудутся ваши и наши мечты — иметь при музее «кружок друзей».

У 1924 році Миколаївський Історико-Археологічний музей відвідало 7094 осіб, а у 1925 році уже 11044. Дуже багато мешканців міста та області ставали не тільки відвідувачами, а й активними поповнювачами фондів Миколаївського Історико-Археологічного музею. Про це свідчить книга дарителів.

На протязі зазначеного часу фонди музею значно збільшилися: «за останні два майже з половиною роки 1925–1926 й початок 1927 року музей збільшився вдвоє». Крім матеріалів з розкопок Ольвії, основними джерелами надходжень стали: «пам’ятки, прийняті музеєм як добровільно принесені окремими громадянами». Ось невеликий перелік експонатів, що отримав музей на протязі 1925 року: «Адросов П.М. (ул.Адмиральская, 19) принес в дар музею четырехствольный пистолет; Волотинов М.Н. (2-я Слободская, дом 36) принес в дар музею позвонок мамонта; Мюлер А.Ю. принес в дар музею железный немецкий крест 1830 года; Никтин Е.О. крестьянин села Троицко-Сафоново принес турецкую монету».

Борис Васильович СтрадомськийЩе не організовані, але вже згуртовані навколо музею, його друзі називали Страдомського Б.В. хрещеним батьком товариства, адже він піклувався про музей, переймався всіма його проблемами. Його внесок в поповнення колекції Миколаївського Історико-Археологічного музею неоціненний: «З членів товариства «друзів музею» один Страдомський Б.В. передав до музею до відділу «Старий Миколаїв» 281 пам’яток; до військово-морського 138, до відділу збірного — 17. За допомогою «друзів музею» за останні два роки до музею поступило 1596 пам’яток».

Музейні працівники, дякуючи за турботу про поповнення фондів, розсилали листи, заохочуючи вчителів, селян, робітників, службовців, школярів ставати до лав «друзів музею»: «До громадянина Апостола С.Н. (село Пересадівка). Приносячи Вам щиру подяку за дари, принесені музеєві, повідомляємо, що ви обрані в число дійсних членів товариства «Друзів музею», крім того, звертаємося до Вас із просьбою бути постійним кореспондентом музею».

Перші офіційні свідчення про існування Товариства «друзів музею» були знайдені на шпальтах газети «Красный Николаев» у 1927 році: «При музее работает крохотный кружок друзей музея... Участники кружка не только расширяют свой кругозор, не только реально поддержат музей, но и сыграют серьезную роль в смысле усиления интереса к музею, представляющему огромную научную ценность».

Будівля на розі вул. В.Морської та М.Морської, в якій у 1920-29рр розміщувався Миколаївський Історико-Археологічний музейБагато з тих, хто починав співпрацю з музеєм, ставали справжніми патріотами краєзнавства, як це сталося з Апостолом С.Н. 20 березня 1928 року він надіслав до музею листа, в якому розповів про цікаву знахідку під Пересадівкою, біля могили під назвою Баба. В результаті розливу весняних вод під могилою трапився обвал, в отворі якого було видно «три міни». «Я, Апостол С.Н. запретил селянам делать варварские раскопки.» Далі кореспондент просить приїхати представників музею, або видати йому письмове розпорядження для проведення розкопок. І таких випадків було чимало. Цілі колективи зверталися за дозволом приймати участь у розшуку «Історичних речей по могилах і степах» (Єланецький сільський будинок 15.06.1927 рік).

Деякі найбільш освідченні кореспонденти отримували від музею конкретні завдання: Кириченко П.Т. реєстрував та розшукував пам’ятники старовини в межах Володимирівського району; Апостол С.Н. отримав дозвіл на проведення археологічних розвідок в селі Пересадівка; Борисов Г. у селі Парутіно, селі Олександрівка, на хуторі Пижа Очаківського та Миколаївського районів; Дегтярьов І.Д. збирав речі стародавнього життя в Балабанівці.

Діяльність кореспондентів «друзів музею» в окрузі дала позитивні результати в справі збору історичних пам’яток, а також у справі їх охорони та захисту: «тільки за допомогою таких кореспондентів, музей припинив забіжницькі розкопки степових могил по с.Ново-Володимирівка, Ново-Христофорівка, Білоусівка, Крутоярка».

СелянФрагмент археологічної експозиції музеюин Ново-Іванівки Красовський спинив самовільні розкопки біля хутора Сучки. За його участю було зібрано і передано до музею цінні історичні пам’ятки. Левченко М.М. з села Лупарева Балка зібрав і передав до музею збірку античних монет.

Ті друзі музею, що працювали в місті і мали можливість частіше бувати в музеї, почали цікавитися не тільки збиральницькою, а й дослідницькою роботою. «Таке невеличке кількістю, а міцне й охоплене непереможним бажанням працювати над здійсненням поставленого музеєм планом дослідницьких робіт, товариство «друзів музею» здійснило свою обіцянку. Те, що зроблено в 1926 році в справі дослідження околиць м.Миколаєва, музей сам би того зробити не міг би».

Друзі музею почали активно вивчати історію міста та його околиць, досліджувати історію своїх населених пунктів. Багато часу присвятив дослідженню села Ново-Очаків Кириченко П.Т., ним був написаний історичний нарис села, а також зроблені цінні історичні та етнографічні записи. Одним із активних членів друзів музею був лікар Цвєтаєв Г.П., який крім того, що цікавився археологічними розкопками, займався поповненням бібліотеки музею і мав навіть наукове відрядження до Москви з цією метою.

Камінський Ф.Т. та Страдомський Б.В. мріяли про офіційне оформлення роботи Товариства «друзів музею»: «Приблизительно месяц назад я решил нашим неорганизованным друзьям музея организоваться... я предложил юридическое оформление нашего общества построить на Уставе, который вы, Борис Васильевич, с таким большим трудом нашли в Москве» — писав Камінський Ф.Т. в листі до Страдомського Б.В..

Перші загальні збори членів Товариства «друзів» Миколаївського Історико-Археологічного музею відбулися 25 березня 1928 року в приміщенні музею (вул. М.Морська, ріг В.Морської).

Будівля колишньої гауптвахти на Радянській площі, в якій у 1929-36 роки розміщувалась частина експозиції музеюДо загальних зборів окремі друзі музею прийшли з певними успіхами та здобутками. Про це свідчать матеріали звідомлення про діяльність Миколаївського Історико-Архелогичного музею 1927 року.

В більшості екскурсій по місту, музею та Ольвії брав участь Кухман Є.І. Під час від’їзду на розкопки в Ольвію наукових співробітників, Кухман Є.І. перевіряв стан охорони музею. Чотири роки підряд свої відпустки проводив в музеї робітник Борисов Г.Б., виконуючи різноманітні доручення Камінського Ф.Т. та Кузнєцова Л.С. Систематично проводив дослідження на території Миколаївського торговельного порту педагог Гнатовський П.П. Спільно з науковим співробітником музею Кузнєцовим Л.С. обслідував села Нова Одеса, Нова Іванівка, Надеждівка, Ново-Петрівське, Касперівка, службовець Кропивницький О.П.

Багато допоміг в доборі матеріалів до відділів «Старий Миколаїв» та нумізматичний Ложкарьов С.Ф. До складу ще не оформленого товариства входила і юнацька група: Скворцов В., Васильєва М., Макаренко А., Майстренко Т., Макаренко О., Драго С. Ними була надана допомога музеєві в оформлені експозиції — учні підшили на 286 щитків більше 3000 керамічних фрагментів.

Перший протокол засідання ради Товариства «друзів музею» Миколаївського Історико-Археологічного музею датований 22 квітня 1928 року. На ньому були присутні: Гажнєв, Гузєвич, Цвєтаєв та Кропивницький. Вони розглянули чотири питання: про форму читацьких квитків, про штамп та печатку, про порядок прийняття до членів товариства, про друкування квартальних звітів товариства.

Форму членського квитка запропонував дБланк членського квитка Товариства друзів музеюиректор Миколаївського Історико-Археологіного музею Камінський Ф.Т.: «Билет розового цвета, плотного картона размером 10x7 см.» На засіданні було вирішено заказати не більше 500 штук бланків.

Як видно з протоколів, члени ради Товариства «друзів музею» розглядали дуже різні та корисні для розвитку краєзнавства питання: «О раскопках в Ольвии в 1928 году» (11.11.1928 р. Камінський Ф.Т.), «История Березани» (9.12.1928 р. Лагута М.Д. Цвєтаєв Г.П.), «Кооперация и артели» (30.12.1928 р. Кириченко), «Греческие поселення на территории Николаева (13.01.1929 р. Камінський Ф.Т.), «История Очакова» (10.02.1929 р. Лагута М.Д.), «Эллинская колонизация в окрестностях Николаева» (27.01.1929 р. Кузнєцов Л.С.), «Монеты Ольвии» (24.02.1929 р. Цвєтаєв Г.П.), «Женская жизнь в Ольвии» (8.03.1929 р. Гузєвич).

Всі лекції, що були прочитані, викликали зацікавлення у відвідувачів музею. Таким чином, товариство «друзів музею» залучало до культурно-освітньої роботи широкий загал: «Борис Васильевич, вы очень интересуетесь, а что поделывает общество «друзей музея», — писав в листі до Страдомського Б.В. директор музею Камінський Ф.Т.; — «Летний план работ общества, Борис Васильевич, предусматривает организацию целого ряда экскурсий по городу Николаеву и по Николаевскому округу. Нам необходимо это демократизировать, потому что экскурсионная работа вовлечет большое количество нових членов».

Відділ "Старого Миколаєва" в будівлі колишньої гауптвахтиРада Товариства «друзів музею» сприяла збереженню колекції Миколаївського Історико-Археологічного музею. В травні 1928 року Головнаукою було видано розпорядження про передачу військового відділу в будинок Червоної Армії та Флоту в місто Одесу. Цілісність колекції Миколаївського музею була відстояна.

На своєму четвертому засіданні 7 жовтня 1928 року «друзі музею» розглянули питання про святкування 15-річного ювілею Миколаївського Історико-Археологічного музею. В привітанні «друзів музею» на адресу директора Камінського Ф.Т. говорилось: «Ми разом з музеєм ще багато зробимо для вивчення нашого краю».

12 травня 1929 року в місті Києві працював перший Пленум Охорони пам’ятників культури. Символічно, що в цей же день рада членів товариства «друзів музею» затвердила створення філій в селах Кисляківка, Лупарева Балка та Єфимівка. За членами товариства були закріплені місця стародавніх стоянок для захисту та вивчення. На території заводу «Руссуд» працював Павлов, в Малій Коренисі — Кириченко, в Дикому Саду — Воскобойнікова, в Дідовій Хаті — Кухман, Кузнєцов і Гузевич; в Новоодеському районі — Ричковський, в Чертоватому та Котеліно — Цвєтаєв.

Будівля колишнього Адміралтейского собору, в якій у 1930-х рр розміщувалась частина експозиції музеюЧлени Товариства «друзів музею» вивчали та використовували в роботі досвід своїх колег: Страдомський Б.В. та Вишеславський Д.О. ознайомилися з колекціями Херсонського та Олешківського музеїв; доктор Цвєтаєв Г.П. їздив до Харкова, українське мішане екскурсійне Товариство надіслало квитки для наукової подорожі Камінського Ф.Т. до Москви та Ленінграду. Продовжували здійснювати зв’язок миколаївців з іншими краєзнавцями Дложевський С. (Одеса), Баталій Д. (Харків), Макаренко М. (Київ), Яворницький Д. (Дніпропетровськ), Страдомський Б. (Москва), Фармаковська Т. (Ленінград). Вони були членами товариства «друзів» Миколаївського Історико-Археологічного музею.

Досвідом роботи «Товариства друзів музею» в Миколаєві зацікавилися колеги-краєзнавці з Кам’янець-Подільська «...нас цікавить зв’язок музею з громадянством, і форми цього зв’язку та допомога музею з боку «Товариства друзів музею». Ці відомості потрібні, щоб скористатись вашим досвідом в роботі нашого музею».

На вересень 1929 року було заплановано видання путівника по Миколаївському Історико-Археологічному музею, друкування брошур, але цим планам не судилося здійснитися. 29 вересня 1929 року був заарештований Камінський Ф.Т., цією датою завершуються протоколи засідань членів ради товариства «друзів музею».

Военно-морской отдел в бывшем Адмиратлейском соборе, 1929 г.Після арешту Камінського Ф.Т. музей продовжував працювати, його директором було назначено «справжнього партійця». Частина «друзів музею», яка ще продовжувала гуртуватися навколо музею, розуміла, що таке керування може зруйнувати все, що робилося їх зусиллями. До Харкова була відправлена делегація «друзів музею» з проханням допомогти врятувати музей, але вона повернулася ні з чим. В країні вже було інше життя.

У вересні 1930 року газета «Шлях індустріалізації» надрукувала статтю з таким підзаголовком: «Під прапором «друзів музею» приховувались колишні люди та антирадянський елемент». Камінського Ф.Т. в ній називали учасником процесу СВУ, Кузнєцова Л.С. — шовіністом петлюрівського ґатунку, а в товаристві «друзів музею» ховалося багато людей антирадянського напрямку: «Опріч уже названих — Камінського і Кузнєцова —, колишній царський офіцер Авдаков, колишній поміщик Юріцин... колишні поміщики Кудрявцев, Савенко».

Таким чином, проіснувавши всього неповних чотири роки (1925–1929 рр.) Товариство «друзів музею» зробило вагомий внесок в розвиток краєзнавства на Миколаївщині. Поповнюючи фонди музею експонатами, охороняючи і вивчаючи історичні пам’ятки на теренах краю, члени товариства «друзів музею» проводили велику освітню роботу серед різних прошарків населення міста та області.

Автори статті: І.В.Гаврилова, І.В.Гаврилов.

Этот день в истории Николаева:

Даты до 1917 года указаны по старому стилю

1929:

В Николаев прибыл участник Парижской Коммуны Густав Инар

Николаевский БазарЪ на twitter