Николаевский областной краеведческий музей

[1]Телефон: (0512) 37-70-14

Адрес: 54001, г. Николаев, ул. Набережная, 29.

График работы:

посещение экспозиций: ежедневно, кроме пятницы, с 10-00 до 18-00, касса с 10-00 до 17-00.

Последний день месяца - санитарный.

Музей на карте Google. [2]

Стоимость:

- основная экспозиция:

для одиночных посетителей (взрослых): 30 грн. 00 коп.,

для детей с 5 лет, учащихся, студентов: 10 грн. 00 коп.,

- экскурсионное обслуживание (от 15 до 30 чел):

Взрослые группы – 80 грн. 00 коп.

Детские (студенческие) группы – 50 грн. 00 коп.

Для ветеранов войны (участников ВОВ, участников боевых действий), инвалидов всех категорий, ликвидаторов аварии на ЧАЭС 1-й категории детей до 5 лет, воспитанников детских домов семейного типа бесплатно.

Электронная почта: museumskr@mail.ru

Сайт: http://museum.mk.ua/ [3]

Музей школьнику:

в музее можно заказать проведение тематических экскурсий, в том числе выездных, для школьников и студентов; тел. (0512) 37-70-14

Организационно-правовой статус:

Бюджетная организация

Історія музею

Миколаївський обласний краєзнавчий музей один з найстаріших музеїв України. Офіційною датою його відкриття вважається 15(28) грудня 1913 року. Але історія музейної справи в краї починається ще у 1803 р., коли у Миколаєві при Депо карт було створено Кабінет рідкостей. Біля витоків кабінету-музею стояв адмірал де Траверсе. За більш ніж 40-річну історію свого існування музей зібрав цінну колекцію. За свідченням очевидців, які відвідували музей на початку XIX століття, у музеї, крім античних археологічних пам'яток, знаходилися мінерали, раковини, опудала тварин, етнографічні експонати. Знаходилися там і мапи, плани міст, будівель, моделі кораблів. Зібрання було традиційним на той час - кунсткамерним, коли природничі експонати знаходилися поряд з античними. У 30-х роках XIX століття, предмети з кабінету-музею було передано до Одеси, Керчі та Херсона, і лише невелика частина експонатів залишилася у Миколаєві у Чорноморській штурманській роті.

У лютому 1912 року до Миколаївської міської управи звернулися нащадки, померлого у 1909 році, Еммануїла Петровича Францова [4], власника унікальної природознавчої колекції. Згідно з його заповітом ця колекція дарувалася місту, але для цього потрібно було виконати ряд вимог, а саме - надати відповідне приміщення та зберегти її цілісність.

Миколаївська Дума створила спеціальну комісію, до якої увійшли гласні Думи, відомі у місті громадські діячі. Головою було обрано С.І. Гайдученка.

Сергій Іванович Гайдученко [5] (1866-1922), юрист за фахом, мировий суддя, гласний міської Думи, член правління Миколаївського відділення товариства «Просвіта». Багато років збирав матеріали з історії краю, народного побуту, мав досвід проведення археологічних розкопок. Комісія зі створення музею плідно працювала протягом усього 1913 року. Було вирішено питання про надання під експозицію музею будинку по вулиці Малій Морський ріг Великої Морської, замовлено музейні меблі, затверджено штат. Миколаївці почали передавати комісії експонати для майбутнього музею.

У неділю 15 грудня 1913 року опівдні у присутності Міського Голови М.П. Леонтовича, представників Міської Думи, численних гостей відбулося урочисте відкриття музею. Першим його директором  став С.І. Гайдученко.

Формування музейного зібрання продовжувалося: до фондів надходили нові предмети археології, цікаві документальні джерела, фотоматеріали, зброя, предмети етнографії та нумізматики. Поповнювалася і природознавча колекція. Міська Управа виділяла кошти на закупку старожитностей. У фінансовій книзі за 1913-1916 рр., яка зберігається в архіві краєзнавчого музею, знаходяться рахунки і квитанції з переліком закуплених предметів. С.І. Гайдученко разом із препаратором музею А.Д. Петращуком у 1916-1917 рр. здійснили подорож до маєтку Великого князя Миколи Миколайовича до Катеринославської губернії, звідки привезли до музею козацький намогильний хрест, «кам'яних баб», предмети археології, опудала птахів та тварин.

У червні 1918 року до складу музею увійшов музей 58-го Празького піхотного полку.

Незважаючи на бурхливі події революції та громадянської війни, музей продовжував розвиватися.

У 1920 році за ініціативи місцевої влади було організовано роботу Ольвійської експедиції, в результаті якої археологічна колекція музею поповнилася на 1634 предмета. Сам музей з цього часу став називатися історико-археологічним, а природознавча колекція виділилася в окремий музей.

Після смерті С.І. Гайдученка, з травня 1923 року музей очолив Ф.Т. Камінський - археолог, знавець історії краю, популяризатор пам'яток старовини.

Феодосій Тимофійович Камінський [6] плідно співпрацював з відомим археологом, керівником Ольвійської експедиції Б.В. Фармаковським. З 1925 року брав безпосередню участь у роботі експедиції, займався питанням створення археологічного заповідника «Ольвія». Всі матеріали з розкопок поступали до зібрання музею. Вагомий внесок зробив Ф.Т. Камінський у збереження й інших історичних пам'яток нашого краю.

Музею були потрібні нові експозиційні площі, і Ф.Т. Камінський став клопотати про надання нового приміщення. У березні 1929 р. відбулося урочисте відкриття нової експозиції музею у будівлі колишньої гауптвахти на Радянській (колишній Соборній) площі.

Але, вже через півроку директора музею, невтомного дослідника Ф.Т. Камінського звинуватили як учасника так званої «Спілки визволення України», і 25 років він знаходився у сталінських таборах. Страшні репресії не оминули й інших співробітників музею. Було заарештовано і видатного краєзнавця, вченого М.Д. Лагуту, який згодом був розстріляний у застінках НКВС. Експозиція музею у 30-ті роки стала дуже заполітизованою, що знизило рівень її сприйняття.

У 1936 році у зв'язку із реконструкцією Радянської площі, руйнуванням Адміралтейського собору і будівлі гауптвахти, музей було переведено у будівлю костьолу і прилеглий до нього будинок по вул. Декабристів, 32.

На початку 40-х років у музеї відкрилися нові відділи: первісно-суспільного ладу, Ольвії, феодалізму, історії міста Миколаєва, а також історії зброї, де експонувалися турецькі рушниці XVII ст., гармати періоду російсько-турецьких війн XVIII ст.

Під час Великої Вітчизняної війни музей продовжував працювати і при ньому діяла антифашистська підпільна організація.

Після звільнення Миколаєва співробітники музею проводять реекспозицію, реставрують експонати. Музей був потрібен миколаївцям, які пережили страшну війну і не втратили цікавості до історії та природи рідного краю. У листопаді 1950 року відбулося об'єднання історичного та природничого музеїв у Миколаївський обласний краєзнавчий музей, яким він є і зараз. Для природничої колекції було створено так звану «шкільну кімнату», де експонувалися предмети із відомої колекції Е.П. Францова: мінерали, корали, опудала тварин, птахів, риб, навіть декілька аномалій.

Експозиція називалася «шкільною кімнатою», тому що її експонати служили дидактичним матеріалом з вивчення ботаніки, зоології, географії, хімії, мінералогії. Але у 1968 році на місці знаходження «шкільної кімнати» було побудовано житловий будинок, а її мешканці переселилися у приміщення музейних запасників.

Для діяльності музею 60-х-90-х років XX ст. характерна активізація науково-збиральницької роботи. Одна за одною проводилися збиральницькі експедиції у районах області та в інших містах СРСР. Відкривалися нові музеї на підприємствах і в школах, в районних центрах та селах Миколаївщини. Співробітники краєзнавчого музею надавали їм методичну та практичну допомогу.

Розширився і сам обласний музей за рахунок створення філій. У 1972 році було відкрито Очаківський військово-історичний музей ім. О.В, Суворова [7], центральним місцем експозиції якого була діорама «Штурм фортеці Очаків».

У 1975 році, напередодні святкування 30-річчя Перемоги у будинку по вулиці Лягіна, 5, де під час окупації жив Герой Радянського Союзу В.О. Лягін, відчинив свої двері музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині у роки Великої Вітчизняної війни. 1941 -1944 рр.». [8]

У 1978 р. відбулася визначна подія для міста корабелів - відкрився єдиний у Радянському Союзі Музей суднобудування і флоту. [9] Його експозиція розгорнулася у залах колишнього будинку Головного командира Чорноморського флоту і портів по вул. Адміральській, 4. За створення цього унікального музею творча група отримала звання лауреатів Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

У середені 80-х років XX ст. філіями музею стали Первомайський краєзнавчий [10] та музей «Партизанська іскра» [11].

[12]З 1973 по 1985 рік краєзнавчий музей очолювала Віра Павлівна Чернявська. Саме під час її керівництва музей набув певного авторитету не лише на Миколаївщині, а і далеко за її межами. Були відкриті нові відділи, проведена реекспозиція, розширився штат наукових співробітників.

Сьогодні Миколаївський обласний краєзнавчий музей значне музейне об'єднання. Загальна кількість основного фонду налічує більш 160-ти тис. одиниць збереження. Це, перш за все, унікальна природнича колекція, предмети археології, починаючи від періоду пізнього палеоліту і до козацької доби, колекція стародруків, предмети культу, етнографії, нумізматика, зброя, тощо.

Значний внесок у музейну справу на Миколаївщині зробила Людмила Дмитрівна Хлопинська, заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Усе своє творче життя вона присвятила музейній справі - була науковим співробітником, завідуючою Музеєм суднобудування і флоту, директором Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Саме під час її керівництва музею було передано комплекс Старофлотських казарм, побудованих за проектом архітектора К. Акройда у сер. XIX ст. Тут планується відкрити музейне містечко з різнопрофільними музеями, художніми салонами, антикварними і букіністичними лавками, майданчиками для проведення етнографічних фестивалів та історичних реконструкцій.

Через роки

На початку 2000-х років музейне зібрання налічувало близько 180 тис. предметів. У 1999 р. Миколаївська облдержадміністрація прийняла рішення передати краєзнавчому музею будівлі комплексу "Старофлотські казарми" – пам’ятник архітектури національного значення, що був побудований у першій половині ХІХ ст. згідно проєкта англійського архітектора Ч.Акройда (вул. Набережна, 29). Ремонті роботи однієї з колишніх казарм були завершені до початку 2012 р. Через шість місяців в 18 залах була створена нова експозиція, яка відображає природно-екологічні особливості краю та історію північно-причорноморських земель від кам’яної доби до середньовіччя. Окрім постійної експозиції в музеї працюють три виставкові зали, в яких періодично демонструються художні та історичні виставки.

Зараз у музеї функціонують п’ять відділів. Співробітники науково-експозиційного відділу займаються вивченням природних особливостей, екологічної ситуації нашого краю та його історії з найдавніших часів до сьогодення. Наші науковці проводять збір нових музейних предметів, здійснюють атрибуцію експонатів, беруть участь у науковому житті області та країни. Також в їх обов’язки входить створення виставок, обслуговування постійно діючої експозиції, розробка та проведення екскурсій і лекцій.

Проведення різноманітних масових заходів, підтримка контактів та взаємодії з пресою, громадськими організаціями та закладами культури, освіти та підприємствами здійснюється відділом науково-просвітницької та методичної роботи. Всього в краєзнавчому музеї щорічно проводиться близько семидесяти масових заходів.

Співробітники цього відділу координують роботу музеїв при підприємствах, установах, організаціях та навчальних закладах. В області їх нараховується майже 160, в них зберігається близько 135 тисяч експонатів.

2 липня 2014 р. у нашому музеї був створений відділ пересувних та стаціонарних виставок. Його співробітники представляють одну з нещодавно сформованих музейних професій, пов'язану з виконанням відповідальних функцій щодо документування, менеджменту, логістики у виставковій справі. Основне завдання відділу полягає в об'єднанні зусиль різних частин і підрозділів музею з організації виставок у музеї та за його межами. Окрім цього, за його співробітники закріплена наукова розробка широкого кола етнографічних проблем.  

Робота по комплектації, поповненню, збереженню, обліку та систематизації музейних предметів здійснюється відділом фондів. Станом на початок 2015 року у наших депозитаріях зберігалось близько 250 тис. експонатів. При музеї діє відділ реставрації - окрема служба, що здійснює реставрацію та консервацію музейних предметів, а також проводить художнє оформлення експозиції. Завдяки зусиллям його співробітників багато унікальних речей отримали друге життя.

Зараз музей активно працює на благо Миколаївської громади. Щороку через експозицію проходить понад 50 тисяч відвідувачів, для них проводиться більше 1600 екскурсій та 20 тимчасових виставок.