22 травня 1904 року відбулася закладка миколаївського водопроводу

[2]Цій події передували дискусії у Миколаєві не одне десятиліття, проте завдяки активній діяльності Першої водопровідної комісії проект В.Вебера, який покладено в основу мережі, почали втілювати у життя. 

Швидкій закладці, крім іншого, посприяли проводи з посади на інше місце служби міського градоначальника, контр-адмірала О.А. Енквіста (1902-1904).

На урочистості з нагоди знаменної події було запрошено близько 130 офіційних осіб міста, які мали безпосереднє відношення до справи, зокрема, нового градоначальника, контр-адмірала А.С. Загаранського-Киселя (1904-1906) міського голову А. Соковніна, його заступника М.П. Леонтовича, а також настоятелів Миколаївського Адміралтейського, Різдвяно-Богородицького соборів, протоієрея П.П. Єланського, причта Симеоно-Агрипининської церкви, хор півчих 37-го флотського екіпажу та ін., які виконали молебень.

Місто виплатило за це 91,57 карб. (витрачено 520 карб. для урочистого банкету, придбано сім пляшок Шампанського та п'ять  горілки). З цієї нагоди було виготовлено меморіальний знак - металеву дошку з міді з накладкою з інкрустацією із срібла та урочистим надписом на 800 літер величиною 8 верш.*6 верш. і вартістю 40 карб; придбано мідні та срібні монети різної вартості під камінь.

[3]Кількома днями пізніше, 24 червня, на черговому засіданні комісії, у присутності міського голови, градоначальника, міських інженерів було заслухано текст виписки з журналу технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ, у якому було таке: місту Миколаєву дозволяється терміново приступити до будівництва подвійного водопроводу за проектами та кошторисом інженера Вебера [4] з тим, щоб у перший рік були спорудженими водопровідна мережа, розрахована на максимальне споживання у 1 000 000 відер і обладнана кільцевою магістраллю та водонапірна башта.

Паралельно з ходом цих робіт протягом першого року необхідно провести систематичні дослідження способів покращення води з річки Інгул шляхом пробної відкачки та аналізів якості та кількості води, що подається колодязями та іншими джерелами.

Протягом другого року необхідно побудувати усі водопідйомні споруди, фільтри, басейни та ін., які стануть необхідними після виконаних згаданих досліджень, а проекти належить представити з кінцевими даними для вибору джерела водопостачання. Протягом третього року будівництва необхідно збудувати решту споруд та скласти технічно-грошовий звіт.

(Горкин Н.В. Николаевский городской водопровод. 1905-1912. Исторический почерк).

Тарас Кремінь

[5]