Каминский Феодосий Тимофеевич - краевед, археолог, общественный деятель.

Камінський Феодосій Тимофійович (14.08 [27.08] 1888 с. Богоявленське поблизу м. Миколаєва Херсонської губернії - 11.10.1978 м. Миколаїв) - краєзнавець, археолог, громадський діяч.

Походив із багатодітної родини міщан. Вчився в Миколаївському технічному училищі (1900-1906), потім у реальному училищі (1906-1909). Захоплювався історією, археологією. У 1907 здійснив подорож до Єгипту, приймав участь в роботі експедиції Картера. Освіту продовжив у військовій школі в Петербурзі та одночасно (1910-1912) був вільним слухачем Петербурзького археологічного інституту.

Учасник І світової війни, закінчив війну капітаном, демобілізований після 4-ох поранень. З січня 1920 служив в Миколаївському відділені Українського Народного Кооперативного Банку, займався громадською роботою: приймав участь в організації «Спілки учнів-українців «Зірка», виконував доручення товариства «Українська кооперативна книгарня», був членом товариства «Просвіта». В квітні 1920 його було вперше заарештовано (звинувачено в службі в лавах білогвардійців). На прохання членів Музейної секції Губвідділу Просвіти з нього було знято звинувачення (1921).

З березня 1921 працював завідуючим секції музейно-екскурсійної роботи Політпросвіту, а з травня 1923 по 29 вересня 1929 директором Миколаївського історико-археологічного музею. В цей період в музеї було створено товариство «Друзів музею», члени якого активно допомагали в екскурсійно-лекційній роботі, приймали участь в археологічних розвідках узбережжя Бузького лиману (1926-1927), розкопках в Ольвії.

Ф.Т. Камінський відіграв велику роль в створені археологічного заповідника «Ольвія», приймав участь в роботі Ольвійської експедиції Б.В. Фармаковського, після смерті вченого, Камінський Ф.Т. входив до складу Наукової ради Ольвійської експедиції. Проводив самостійні археологічні дослідження в районі Миколаївського торгівельного порту, Спаського урочища. Займався збереженням історичних пам’яток краю: залишків редуту війська Карла XII та Мазепи (1709), будинку в якому жив письменник В. Гаршин, Адміралтейського собору в Миколаєві та багатьох інших. Ф.Т. Камінський домігся переселення історико-археологічного музею в більше приміщення (1928 р. - в будинок колишньої гауптвахти) при якому була хімічна та фотолабораторія, бібліотека.

Плідна робота краєзнавця була і перервана у вересні 1929: його заарештували та звинуватили в причетності до «Спілки визволення України». 29 січня 1930 колегія ДПУ УРСР винесла рішення про п’ятирічне утримання Ф.Т. Камінського в концтаборі на Далекому Сході.

В 1933 він повернувся на Україну, поселився в Запоріжжі, працював в проектному відділі Запоріжсталі. В цей час він приймав участь в розкопках на о. Хортиці. В 1937 він знову опинився за ґратами НКВС. Покарання відбував у Нікополі (до 1949) потім перебував в м. Петропавловськ (Північний Казахстан). До Миколаєва повернувся лише після реабілітації в 1954 Працював старшим науковим співробітником Миколаївського краєзнавчого музею [2](1954-1958).

Після виходу на пенсію за віком та станом здоров’я, продовжував займатися краєзнавчою роботою: проводив екскурсії по пам’ятним місцям Миколаєва, читав лекції, написав понад 100 статей та нарисів, що були надруковані на сторінках місцевих газет «Бузька зоря» та «Південна правда». Трагічно загинув від грабіжників у 1978. [3] Великий особистий архів з матеріалами історичних та краєзнавчих досліджень надійшов до Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Автор: Н. Гаркуша

Стаття до Української музейної енциклопедії (січень, 2009 р.)

Літ.: Кухар-Онишко Н.А. Каминский Феодосий Тимофеевич. // Николаевцы (1789-1999) - энциклопедический словарь, Николаев, 1999 с. 157-158; Документи з архіву МОКМ (Д-24916, Д-7971-7990; Д-24559-24573; Коротке повідомлення про діяльність Миколаївського історико-археологічного музею за 1927, Миколаїв, 1928; Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю) // Довідник, т. І, Київ- Кам’янець-Подільський, 2003, с. 87; Матеріали та документи про життя і діяльність Ф.Т. Камінського / публікація В.І. Нікітіна. // Краєзнавчий альманах, 2004 № 2; Нікітін В.І. Дослідження Т.Т. Камінським пам’ятників античності на Миколаївщині // Слов’янський світ та античні традиції Миколаїв, 1999 с. 10-14; О.Ф. Ковалева, В.П. Чистов. Очерки истории культуы Южного Прибужья, кн. З, Николаев, 2002, с. 161-164.