Колекція козацьких люльок Миколаївського обласного краєзнавчого музею

Цю статтю Сергій Гаркуша написав ще у 2010 році. За цей час до фондів МОКМ надійшло ще з півтора десятка козацьких люльок. Найбільш цікаві екземпляри знаходяться в експозиції музею, де кожен відвідувач зможе зблизька побачити ці "невід’ємні атрибути образу козака".

* * *

[1]До особистих речей запорізьких козаків належали люльки, кресала і кисети для тютюну – невід’ємні атрибути образу козака в зображальних джерелах, українських народних піснях та іншому фольклорі. Введенню до наукового обігу люльок з колекції Миколаївського обласного краєзнавчого музею і присвячена ця публікація.

На Миколаївщині в с. Новосергіївка Вознесенського району записана така сімейна оповідка: "Розповідав дід Григорій, що у часи Козаччини їхній прадід був сторожовим на вежі, яка стояла на могилі в степу... Прадіду від татар дістався трофей – люлька (рурка), з якою він не розлучався і навіть з нею й похований. З тих часів, через ту люльку (рурку), їх козацький рід став прозиватися Рурами (Руриними)".

Д.І. Яворницький писав [2], що козак носив люльку, тютюн або ріжок для тютюну та кресало за відворотом шапки.

[3]Натомість на малюнку Т. Калинського зображено селянина, який має за поясом ззаду застромлений довгий чубук із загостреним кінцем, що вставлявся у задній отвір люльки та підвішену до нього на шнурку люльку. Шнурок обмотаний довкруги нижнього кінця чубука, а прив'язана до нього люлька вільно звисає. На Полі Берестецької битви знайдені люльки були не в сумках, а просто в болоті без чубуків, що є доказом того, що козак дійсно носив люльку окремо від чубука за відворотом шапки або на поясі. Чубуки були тонкі очеретяні, тому не збереглися.

На сьогоднішній день колекція Миколаївського краєзнавчого музею [4] складається з 128 екземплярів керамічних люльок ХVІІ – XVIII ст. Джерела її формування різноманітні: від перших дарунків 1914 – 1915 рр., до люльок, що були подаровані або придбані у 80-ті роки XX ст. Найбільша частина колекції, а саме 118 глиняних люльок XVIII ст., була придбана музеєм в 1986 р. у Н.В. Козирської.

За її свідченнями, вони належали її діду, колишньому мешканцеві с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області. Колекція збиралася протягом багатьох років з різних джерел. Найцікавіші екземпляри були придбані збирачем на сходах колекціонерів в Полтаві, Херсоні та інших містах.

Більшість люльок з колекції музею мають пошкодження, втрати як сучасні (в процесі збереження за межами музею), так і давні. Очевидно, це були вироби, що колись вийшли з ужитку, бо відомо, що люльку козаки берегли як зіницю ока. Про тривале використання люльок козаками свідчить і сильна закопченість чашечок багатьох з них.

[5]Дослідниця керамічних виробів українських майстрів Оксана Коваленко в одній із своїх публікацій пропонує наступну термінологію для опису люльки: "Чашечка – загальна назва ємності для тютюну. Нижня частина чашечки може мати денце – циліндричну віддалену від основної ємності нижню частину люльки. Гребінь – додатковий наліп на нижній частині чашечки, прикріплений після її формування. Чашечка також має вінця - край основної ємності для тютюну, виділений вигином назовні чи всередину, шия чашечки – це циліндрична або конусоподібна видовжена частина. Тулійка – відведена вбік, прикріплена під кутом до чашечки трубка з каналом для диму".

Цей принцип опису використовувався автором дослідження при вивченні музейної колекції люльок, але попередня систематизація здійснювалася за кольором черепка (як робив Д.І. Яворницький). Ця методика була обрана через те, що систематизувати колекції за формою та розмірами достатньо складно з деяких причин.

По-перше, не зважаючи на те, що люльки виготовляли відтискуючи у складених з двох частин формах, в колекції немає однакових люльок. Гончарі, вдало використовуючи пластичні якості глини у вирішенні форми та орнаментики, намагалися створити кожен виріб неповторним. Та й козаки ставилися до люльки як до талісману – оберегу і тому перевагу надавали виробам особливим, несхожим на інші.

По-друге, як уже зазначалося, багато екземплярів мають значні пошкодження, особливо вінця, що ускладнює реконструкцію їх первісного вигляду та розмірів.

[6]Результати систематизації за кольором черепка показали, що найбільша кількість люльок з колекції МОКМ (до 50%) – світло-сірого кольору різних відтінків, 30 - 40% теракотових, незначна частина чорних (димлених), і лише 3 екземпляри вкриті поливою зеленого кольору.

Серед люльок теракотового кольору з якісним лощеним черепком є тавровані екземпляри. Ці люльки мають різноманітну форму: у вигляді квітки, бутона, циліндричні. Більшість дослідників подібні люльки відносять до турецьких.

Серед матеріалів колекції МОКМ зустрічаються екземпляри, що мають багато спільних ознак наприклад ідентичні клейма: на двох півколах у певному порядку розміщені крапки і ламані лінії. Характерним для цих люльок є те, що широка чашечка для тютюну складається з двох частин: ограненого верху і круглого, випуклого низу, в який врізається клинець. Рельєфна концентрична смуга відмежовує одну частину від іншої. Основа чубука коротка із зубчиками на закінченні. Орнамент чашечки складається з стилізованих квітів у вертикальних рядах на гранях; овали з насічками чергуються з квітковими мотивами і утворюють концентричні ряди. Між гранями і овалами по дві паралельні лінії. Розміри люльок коливаються в межах від 2,7 х 4 до 4,3 х 6,4 см. Огранена основа чубука в одних люльках піднята трохи вище середини чашечки, у інших – до висоти чашечки.

[7]Всього в музейній колекції зберігається 17 таврованих люльок, серед яких 4 мають одразу по два клейма.

Окремо хотілося б вказати найцікавіші екземпляри колекції:

К - 115. Люлька зі світлої, добре відмуленої глини. Поверхня лощена. Виготовлена у формочці з двох половинок, про що свідчать залишки загладженого ливарного шва на стінках. Негатив орнаменту був вирізьблений на внутрішній поверхні обох половинок формочки. Поверхня чашечки має вертикальні реберця з багатим рослинним орнаментом у вигляді "ялинки" та "квітів".

Цей екземпляр подарував музею Голубко О.Ю у 1972 р. Випадкова знахідка на території Миколаєва.

К - 437. Люлька зі світлої глини, поверхня лощена. По вінцях чашечки та її середній частині орнамент у вигляді трикутників. Висота - 4,3 см, діаметр чашечки - 4,2 см. Подарована мешканцем м. Миколаєва Мишевським В.В. у 1982 р., знайдена поблизу кладовища на Старому Водопої.

***

В цілому Миколаївський обласний краєзнавчий музей має велику колекцію люльок – 128 екземплярів. Для порівняння, у Дніпропетровському історичному музеї, що славиться своєю козацькою колекцією на 2010 рік було 132 люльки, а у Вінницькому краєзнавчому музеї – 71 екземпляр.

Автор статті: Гаркуша С.В. (науковий співробітник МОКМ), м. Миколаїв, 2010 рік.